Невідома Вінниця. Що всередині трьох виразних будинків?

• Три вінницькі садиби приховують більше, ніж просто архітектуру початку ХХ століття.
• Одні з них зводили для викладачів, інші — для адвокатів, а треті стали осередком технічної освіти імперського масштабу.
• У їхніх стінах жили, працювали, рятувались і навіть видавали паспорти.
• Та найцікавіше — це історії, які відкриваються лише тоді, коли подивитися на ці будівлі уважніше.

На авторському ютуб-каналі журналіста Михайла Курдюкова вийшло відео про три відомих вінницьких садиби. Це випуск про особняк капітана Четкова, особняк Длуголенського та будівлю Реального училища.

Скорочена текстова версія далі в матеріалі, а саме відео ви можете подивитися за цим посиланням.

Про особняк Чєткова

Головний архітектор Вінниці Євген Совінський розповів про особняк капітана Четкова.

— Початок будівництва відноситься до 1915 року. Скільки він будувався достеменно невідомо. І за новими розвідками Тетяни Кароєвої це не зовсім особняк, а прибутковий будинок. Близько 7 квартир поділяло його. Він будувався з коштів від продажу земельних ділянок, які належали Четковим, — сказав він.

З погляду архітектури, то дім зведений у стилі модерн з елементами віденської сецесії.

— Автором проєкту цього будинку не є архітектор Артинов. Цим обʼєктом займався Василь Листовничий. Київський архітектор, який працював у навчальному окрузі. І відповідно проєктував багато з обʼєктів для викладачів. А як ми знаємо, Четков був викладачем фізкультури в Реальному училищі, — каже Совінський.

Багато елементів, якими оздоблений фасад, є містичними та взагалі не зустрічаються у природному світі. На ньому є елементи з морською тематикою, квіти, латаття. А на паркані біля будинку є навіть свої дракони: їхні форми непросто розгледіти у металевій конструкції.

— Чому майже всі вікна у будинку є різними за своєю формою? — спитав журналіст.

— Вони не всі різні, є декілька типових груп. Є вузькі вікна там, де не було потрібно багато освітлення. Наприклад, на сходовій клітині. В житлових кімнатах — великі вікна, які розширювали потрапляння сонячного повітря. У технічних приміщеннях та в технічних кімнатах — стандартні вікна, які дуже схожі на радянські, — відповів головний архітектор міста.

Загалом в особнякові капітана Четкова є пʼять поверхів. За задумом архітектора вони приховані таким чином, що не одразу зрозумієш наскільки високий дім.

В радянський час в будівлі діяв пологовий будинок. Тоді ж до обʼєкта добудували терасу, щоб виводити на неї дітей для сонячних ванн.

— Ця тераса є копією історичної. Але вона зараз перебуває в поганому стані. Коли ми зможемо провести реставрацію, то цей елемент будівлі треба буде розібрати, — каже Совінський.

Всередині будівля погано збереглася. Адже багато елементів декору були втрачені ще тоді, коли тут функціонував медичний заклад.

— Залишилося декілька мармурових сходів. Паркети, багато в чому, збереглися в оригінальному вигляді. Хоч за своїм виглядом вони нагадують радянські. У інших приміщеннях збереглися фрагменти декору: ліпнина, двері, деревʼяні сходи тощо, — розповів Совінський.

— Чому зараз у Вінниці не будують таких гарних будівель, як 100-200 років тому? — спитав журналіст.

— Гарні будівлі будують. Питання в іншому: чому їхня кількість зменшується? Змінилися соціально-економічні умови у порівнянні з минулим. На тоді будинок Четкова був прибутковим, де в оренду здавалися апартаменти. Нині ж ринок оренди є замалим для таких цілей і забудовникам просто невигідно будувати високохудожні обʼєкти. Тож поки ми будемо купувати квадратні метри, а не житло, то гарних будинків зʼявлятися не буде.

Про особняк Длуголенського

Гідеса Катерина Ружило розповіла про цікаві особливості особняка Длуголенського. Нині в ньому, на Магістратській, розміщена Вінницька художня дитяча школа. 

Раніше, на початку 20 століття, тут проживав вінницький адвокат, міський гласний Любомир Длуголенський зі своєю родиною.

— Будинок зведений у стилі модерн. Багатьом він нагадує корабель. Якщо роздивитися праву частину, вона схожа на ніс корабля. Посередині еркери-«щогли» із заклепками. А там, де пергола — це наче корма корабля. На самому фасаді є плитка з хвилями. Традиційний солярний орнамент, — каже Ружило.

Усередині будівлі залишилося небагато елементів. Є на вході оригінальна плитка. Хол вже має сучасний ремонт. У приміщенні на першому поверсі, при стелі, можна прослідкувати ліпнину з букетами квітів.

— У часи української революції 1918-1921 роках в приміщенні особняка Длуголенського знаходилося консульство Нідерландів. У ті часи нейтральні республіки таким чином намагалися підтримати своїх громадян. А в польському відділі консульства навіть видавали паспорти громадянам, аби ті могли виїжджати за кордон, — сказала Ружило.

Діяльність Длуголенського у нідерландському консульстві була неприйнятна для більшовиків. Він та його колеги були заарештовані.

— За деякий час, на щастя, Любомир Длуголенський зміг вийти. Але подальшу діяльність у Вінниці провадити уже було неможливо. Тому разом з сімʼєю він виїжджає у Польщу, де стає суддею, адвокатом, — говорить Катерина Ружило. — Власне, там він й закінчив своє життя. У 1939 році починається Друга світова війна і його розстрілюють німці. Ось така трагічна доля.

Про Реальне училище

Краєзнавиця, професорка Тетяна Кароєва розповіла про будівлю Реального училища на Соборній. Нині її займає Вінницький торгівельно-економічний інститут. 

— Це був середній навчальний заклад у Російській імперії, який давав освіту з більш технічним нахилом. Його випускники мали право поступати у технічні, природничі та галузеві інститути, — каже Кароєва. — Реальне училище побудували за проєктом архітектора Чекмарьова в стилі історичному з елементами візантійського та неоруського стилів.

Будівля до наших днів збереглася в доброму стані. Єдине що у радянський час тераса, яка була на вході, була знесена.

— Коли заходиш у це приміщення, то перше, що впадає в око — це чавунні сходи. Наприкінці 19 століття це була достатньо модна річ робити ажурні, чавунні сходи. Ними займався вінницький місцевий завод, чавунно-ливарний. Той, який на сьогодні є Агрегатним заводом, — говорить Кароєва.

Щодо відомих випускників Реального училища, то тут можна згадати декілька прикметних прізвищ. Серед них — Георгій Брілінг, який залишив по собі чудові спогади з того, як він вчився у Реальному училищі. У зрілому віці він став головним художником кіностудії Душанбефільм. 

— Ще один відомий випускник — Борис Адаріді. Він заснував цивільну авіацію у Фінляндії, — розповіла Тетяна Кароєва. — Безумовно ми згадуємо Якова Гандзюка, військового діяча, який не завершив навчання у Реальному училищі. Тут ще вчився відомий «троцькіст» Солнцев, який розробляв ідеологію як послідовник Троцького.

У Реальному училищі був надзвичайний викладацький склад. 

— Першим директором закладу був Ярослав Нємец. Його призначили спеціально у 1890 році як видатного організатора. Він людина австрійського підданства, який зробив карʼєру в Російській імперії та за кілька років він підняв рівненське Реальне училище та організував освітнє життя у Вінниці.

А нинішня актова зала Реального училища історично мала таку саму роль, від часу заснування закладу.

— Тут відбувалися бали учнівські, були щороку екзамени. Та, саме тут, свій екзамен на звання народного вчителя здавав Михайло Коцюбинський, — підсумувала Тетяна Кароєва.

Повністю подивитися відео Михайла Курдюкова ви можете за цим посиланням.

Читайте також:

Скільки витратили на зупинки-«стєкляшки» у 2025 році? Ми порахували

Як вінницькі ОСББ можуть отримати кредити від міста? Ми дізналися

Газ по 13, гаряча вода — 155 гривень! Як інфляція могла б змінити тарифи для вінничан?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.